Іноді мені здається, що ми говоримо про артеріальний тиск так само, як про погоду: сухо, буденно і злегка зневажливо. «Та трохи підскочив». «То з віком у всіх». «Бабуся теж мала – нічого, жила до 90». І ми продовжуємо жити далі – із тиском 140, 150, іноді 160. Аж поки одного дня не стається те, чого ніхто не чекав. Інсульт. Інфаркт. І дуже часто – без жодного попередження.

Я – кардіолог клініки Мірум Діана Аль Каддах. І я хотіла би сьогодні розповісти вам не про «страшні цифри» чи схеми лікування. А про те, чому контроль тиску – це не параноя, а турбота. Про себе. І своїх близьких.

Коли нам 20–30, ми не помічаємо свого серця. Воно просто працює. А наші судини – як нові еластичні шланги: розширюються, звужуються, витримують усе. Після нічної вечірки, кави натщесерце чи раптового стресу – воно справляється.

Спочатку тиск підвищується непомітно – ледь-ледь 130. Потім 140. Організм ще тримає оборону. Але далі – як снігова куля. Високий тиск ушкоджує судини, нирки, серце. А пошкодження судин та нирок сприяє ще вищому тиску. І цей замкнене коло обертається мовчки, без болю і, часто, без яскравих симптомів.

Я знаю, що саме тут багато хто перестає читати. Бо втома, головні болі, запаморочення – усе це здається таким буденним. І ми звикаємо. Ми звикаємо до стану, в якому не мали б бути.

Без перебільшення, я щодня бачу людей, які роками жили з тиском 150/100, просто не знаючи про це. Вони будували кар’єру, займались дітьми, відкривали бізнеси. І тільки коли серце починало давати збій, а ноги – набрякати, вони приходили. І найперше питання, яке виникає: «Чому раніше ніхто не сказав?»

Сказати – легко. Але зрозуміти – важко. Бо ми не хочемо чути, що щось з нами не так. Нам простіше випити каву, ніж зробити кардіограму. Простити собі стрес, ніж подбати про тиск. А ще – у нас є вічна надія, що “якось воно та й буде”.

Серце терпить і тримається довго, але будь яке терпіння колись закінчується.

Будь ласка, не чекайте, поки тиск “почне заважати”. Бо коли він починає – це вже не профілактика, а значна проблема. Купіть тонометр. Зміряйте тиск зранку і ввечері протягом тижня. Якщо хоча б кілька разів побачите цифри вищі за 135/85 – не ігноруйте.

З віком – ми стаємо мудрішими. Але ця мудрість має проявлятись у тому, щоб не тільки «слухати серце», а й регулярно його перевіряти. Бо профілактика – це не про страх. Це про повагу. До себе. До свого тіла. До тих, хто вас любить.

І якщо ви дочитали до цього місця – це вже хороший знак. Перший крок до турботи про серце – це не таблетки. Це усвідомлення!

Запишіться на огляд до кардіолога – це спокій. Це профілактика. Це життя.