Ми живемо в епоху «тримай темп», «будь на піку» і «не зупиняйся». І поки ми – дорослі – навчаємось давати собі право на втому, наші діти щодня потрапляють у цю ж пастку.

Лише мовою підлітків вона звучить інакше: «вип’ю енергетик – і нормально буде». Яскрава банка з блискавкою, обіцянка сили, зібраності, драйву – і все це за 45 гривень у кіоску біля школи. Не таблетки, не алкоголь, не сигарети. Просто напій. Тож наче й нічого страшного?

Але насправді – дуже навіть страшно. Коли втома – це не сигнал, а сором. Підліток не хоче виглядати слабким. І точно не хоче визнати, що втомився.

Бо «тренер не зрозуміє», бо «контрольна на носі», бо «хочу зібратись». І коли організм просить про відпочинок, він не отримує сну, тиші, спокою. Він отримує банку стимуляторів.

Це не просто солодка вода. І точно не «компот для старшокласників». За гучними назвами – вибухова суміш: кофеїн, таурин, гуарана, іноді – женьшень або L-карнітин.

Все це – стимулятори, які пришвидшують серцебиття, піднімають тиск, вимивають магній, імітують прилив енергії, але нічого не дають натомість.

Найбільша хитрість – у дії. Енергетик справді «вмикає» тебе на годину-дві. Але після цього настає спад – різкий, неконтрольований, з апатією, головним болем, іноді – тремором, дратівливістю, панікою. І мозок хоче ще одну банку. І тут починається цикл, у якому виграє лише виробник напою. Точно не дитина. Звичка тягнутись до банки, коли важко – формує сценарій: не спати, не відпочивати, не говорити, а «випити щось і зібратись».

Це прямо пов’язано з емоційним вигоранням у підлітковому віці, тривожними розладами, втратою концентрації, погіршенням памʼяті. І – так, з розвитком залежностей у майбутньому.  І тоді варто не сварити, а почути. І перевірити. Бо тіло, яке не відпочиває, завжди рано чи пізно почне сигналити голосніше.

Коли варто звернутись до лікаря?

Якщо дитина п’є енергетики частіше, ніж разово «з цікавості», або має:

– порушення сну

– головний біль

– дратівливість

– проблеми з концентрацією

Бо тіло не каже «все погано» без причини.

У MIRUM Clinic ми не сваримо. Ми слухаємо, пояснюємо й підтримуємо. Бо дбайливе «давай розберемось» завжди сильніше за суворе «не можна». І, як показує практика – ефективніше.