Спочатку повномасштабного вторгнення медична сфера зіткнулася із викликами, які, однак, не завадили лікарям отримати певні досягнення. Про те, як змінилася поведінка пацієнтів, ставлення іноземних лікарів до українських колег та що нас чекає після Перемоги, розповіла наша завідувачка жіночою консультацією Соколова Марія Глібівна – акушер-гінеколог, гінеколог-ендокринолог, лікар УЗД, мамолог, дитячий гінеколог Mirum clinic.
З якими викликами або проблемами зіштовхнулася приватна українська медицина спочатку повномасштабного вторгнення?
По-перше, с початку повномасштабної війни декілька мільйонів українців виїхали за кордон. Це були платоспроможні пацієнти, які мали змогу і бажання обстежуватися або лікуватися у приватній клініці.
По-друге, війна триває понад два роки. За цей час життя подорожчало, прайси клінік зросли, а статки людей зменшилися. Хтось втратив дім, хтось – роботу або можливість працювати через інвалідність. А відтак певна частина пацієнтів, яка до 2022 року користувалася послугами приватної медицини, сьогодні не може дозволити собі дбати про своє здоров’я на тому ж рівні. Я бачу, що формується принцип зваженого вибору, коли пацієнтка робить планове щеплення, проходить гінекологічний огляд, а розширений чекап відкладає на потім.
По-третє, ми маємо гострий дефіцит лікарів, як у столиці, так і в регіонах. І, на жаль, ця проблема лише поглиблюється, оскільки війна триває, спеціалісти йдуть на фронт.
Як оцей принцип зваженого вибору може після завершення війни позначитися на здоров’ї нації?
Припускаю, що ми пропустимо процеси по онкологічних захворювання, передракових станах (наприклад, дисплазія шийки матки), діабетах. За різними даними, в Україні проживає понад 2 млн пацієнтів із діабетом. Але реальна кількість може бути більшою, враховуючи недіагностовані випадки.
На жаль, у нас не розвинена культура медичного страхування, культура профілактичних оглядів. Якщо говорити про той же діабет, до 2030 року очікується зростання кількості хворих щонайменше на 71 тис. Тобто з одного боку у нас є все для того, щоб профілактувати і вчасно діагностувати дуже різні, зокрема й поширені хвороби. А з іншого боку, ми не можемо цього зробити, якщо пацієнт не прийде на прийом.
Як лікарі сьогодні можуть вплинути на цю ситуацію?
Я вважаю, що ми повинні інформувати пацієнтів про можливі хвороби і ризики. Нагадувати їм, що до 40 років щороку потрібно обов’язково робити УЗД молочних залоз, після 40 років – мамографію, а після 50 – ще й колоноскопію. ПАП-тест разом з тестуванням на вірус папіломи людини – щонайменше раз на три роки після 25 років. Окремо РАР тест з 18 до 24 років - не рідше, ніж раз на три роки.
Ми повинні позбавлятися звички ходити до лікаря тільки тоді, коли вже є дискомфортні симптоми, які неможливо ігнорувати. Економія на власному здоров’ї зараз, на базових обстеженнях – це великі витрати, хронічні хвороби, ускладнення в майбутньому. Ми маємо передати дітям не лише волелюбність і сміливість, а й звичку піклуватися про себе.
Очевидно, що у нас є проблеми і виклики, з якими ми зіткнулися через війну. А в чому наші сильні сторони?
Ми дуже турбуємося про своїх пацієнтів. Спочатку повномасштабної війни багато українців виїхали до країн Європейського союзу, де змогли в цьому переконатися на власному досвіді.
Як виглядає шлях пацієнта в Україні?
Людина приходить на консультацію, спілкується з лікарем, проходить діагностику, здає аналізи, результати яких надходять на електронну пошту. Вона знає свій діагноз, які ліки їй потрібно приймати і чому, в будь-який момент може уточнити в лікаря потрібну їй інформацію.
Як виглядає шлях пацієнта, наприклад, в Італії?
Жінка, українка, звертається до лікаря з менструальними кровотечами, з’ясовується, що їй потрібно зробити гістероскопію. Час очікування процедури – рік. Але вона хоче рік жити нормальним життям. І тому приїжджає в Україну, де отримати якісні медичні послуги можна буквально впродовж кількох днів з детальним поясненням ситуації. Це реальна ситуація, з якою до мене звернулася пацієнтка.
Український лікар не скаже: «То це у вас рясні місячні і це вас турбує? Ну, так буває», або «У вас гемоглобін 90, але це ще не дуже погано, до побачення».
Також наша сильна сторона – це реально круті протоколи лікування, створені Міністерством охорони здоров’я за кращими зразками доказової медицини, клінічні настанови, уніфіковані стандарти надання медичної допомоги. Перекладені, адаптовані під українські реалії, викладені у вільному доступі. Тому навіть пацієнт може з ними ознайомитися.
Чи можна сказати, що українські пацієнти певною мірою незручні для європейських лікарів?
Так, іноземні лікарі, з якими я зустрічаюся на конгресах або конференціях, щиро не розуміють, навіщо пацієнтці знати результат ПАП-тесту чи кольпоскопії. І вони визнають, що українці свідомі й грамотні. Мені здається, що це добре.
Як поведінка українських пацієнтів впливає на побудову репутації українських лікарів за кордоном?
Я вважаю, що позитивно. Знову ж таки, у мене була пацієнтка, яка зараз кордоном. У неї менструальні кровотечі через ендометріоз. Жінці потрібна контрацепція (КОК), вона прийшла до лікаря за рецептом. Але контрацептив, який у них в країні зареєстрований, протипоказаний їй за віком у країні перебування. А той, що може підійти, зареєстрований в Україні. І лікар їй каже: «Як я розумію, у вас з медициною все класно, тому запитайте у свого лікаря, чи підійде вам ось ця комбінація. Якщо так, я вам її призначу».
Але українські лікарі завжди були доволі активні в плані професійного розвитку – брали участь у міжнародних навчальних і наукових заходах. Просто за останні кілька років у нас з’явилася можливість підтвердити свій професіоналізм, бо одна справа конгрес, а інша справа – робота з пацієнтами.
Мені здається, після завершення повномасштабної війни у нас будуть непогані перспективи медичного туризму. Бо українці, які залишаться за кордоном, будуть розповідати своїм іноземним друзям та знайомим про рівень медичного сервісу в Україні, і таким чином заохочуватимуть їх приїжджати до нас. Зараз це, на жаль, неможливо, бо у нас війна, яка є істотною небезпекою для життя, і вкрай ускладнена логістика.
Над чим маємо попрацювати, щоб після завершення повномасштабної війни приймати потік іноземних пацієнтів?
Загалом у нас все є. Але треба вивчати англійську медичним працівникам або залучати для клінік медичних перекладачів. Бо без знання мови провести повноцінну консультацію, побудувати довірливі відносини з пацієнтом неможливо.
Ми вже зараз консультуємо в режимі онлайн іноземних пацієнток. Українським дублюємо призначення англійською мовою, щоб вони могли за кордоном продовжувати лікування з іноземним лікарем. Проте нині не всі лікарі це можуть зробити.
Чим українські пацієнти відрізняються від іноземних?
Залученістю в процес лікування, обізнаністю, цікавістю до подробиць свого стану здоров’я, особливостей процедур та лікувальних методів. Іноземним пацієнтам не потрібно пояснювати те, що обов’язково треба пояснити українським. Вони задовольняються короткою інформацією про діагноз та лікування, як звикли у себе в країні, і йдуть далі.
Що для вас важливо в роботі з пацієнтами?
Відвертість. У мене делікатний фах, тому жінки приходять на прийом з проблемами, які потребують з’ясування незручних інтимних питань, зізнання в табуйованих суспільством речах, наприклад, залежності, аб’юзивні стосунки. Побудова довірливих відносин – це найголовніше. Ну, і бажання змінити ставлення пацієнтки до проблеми або ситуації, максимально її проінформувати, але залишити право вибору за нею. Бо це про повагу і розуміння.
