Імуногістохімічне дослідження

Імуногістохімічне дослідження (ІГХ)

Про аналіз

Імуногістохімічне дослідження, або ІГХ, – це сучасний лабораторний метод, який використовується для уточнення діагнозу при різних захворюваннях, насамперед при пухлинних процесах і складних патологіях. Простими словами, ІГХ допомагає лікарю зрозуміти, з яких саме клітин складається утворення, як ці клітини поводяться і що це означає для подальшого лікування.

На відміну від звичайної гістології, де оцінюється лише зовнішній вигляд тканин, імуногістохімія дозволяє визначити, які білки присутні в клітинах. Для цього використовують спеціальні антитіла, які «підсвічують» потрібні маркери. Саме ці маркери і дають відповідь на ключові питання: доброякісне чи злоякісне утворення, з якого органа воно походить, наскільки агресивно росте, чи реагуватиме на гормональне або інше лікування.

ІГХ проводиться на матеріалі, який був отриманий раніше під час біопсії, операції або вишкрібання. Додаткових втручань для пацієнта не потрібно. Аналіз виконується в лабораторії та потребує високої кваліфікації спеціалістів.

Цей метод широко застосовується в гінекології, онкології, урології, дерматології, гастроентерології, ендокринології та багатьох інших напрямках. Саме ІГХ часто є вирішальним етапом, коли потрібно підтвердити або уточнити складний діагноз.

Коли рекомендовано

Імуногістохімічне дослідження призначається тоді, коли звичайних методів недостатньо для точного розуміння ситуації. Найчастіше це стосується підозри на пухлинний процес або необхідності визначити його характеристики.

ІГХ рекомендоване, якщо за результатами гістології є сумніви щодо типу утворення або його походження. У таких випадках додаткові маркери дозволяють чітко визначити природу клітин.

Дослідження проводиться при підозрі на хронічні запальні процеси, зокрема хронічний ендометрит, коли потрібно підтвердити діагноз на клітинному рівні. Також ІГХ використовується для оцінки гормональної чутливості тканин.

Аналіз призначається при передракових змінах, зокрема при HSIL шийки матки, для підтвердження ступеня ураження. Він необхідний і при оцінці пухлин сечового міхура, грудної залози, шкіри, легень, шлунка, кишківника та інших органів.

ІГХ використовується:

• для уточнення типу пухлини
• для визначення органного походження метастазів
• для оцінки гормонального статусу тканин
• для підтвердження хронічних запальних процесів
• для вибору правильної тактики лікування

Які саме ІГХ-дослідження охоплює аналіз

У межах імуногістохімічних досліджень можуть виконуватися різні панелі та маркери, залежно від клінічної задачі.

ІГХ з маркером CD138 використовується для верифікації хронічного ендометриту. Цей маркер дозволяє виявити специфічні клітини запалення в ендометрії, навіть якщо звичайна гістологія не дає чіткої відповіді.

ІГХ з маркерами ER та PR застосовується для дослідження гормонального статусу ендометрію або пухлин. Це допомагає зрозуміти, чи реагують тканини на жіночі гормони і чи буде ефективною гормональна терапія.

ІГХ з маркерами p16 та Ki-67 використовується для верифікації HSIL. Ці маркери показують активність клітин і ступінь їх проліферації, що має велике значення при передракових станах шийки матки.

ІГХ з маркерами p57 та Ki-67 застосовується для верифікації міхурового занеску. Це важливо для диференціації різних форм захворювання і вибору подальшого спостереження.

ІГХ bcl-6 використовується у складних діагностичних випадках, зокрема при ендометріозі та деяких пухлинних процесах, для уточнення характеру змін.

Окреме значення має визначення статусу білків репарації ДНК, відомих як MMR або MSI. Це дослідження допомагає виявити порушення механізмів відновлення ДНК, що має значення для прогнозу та підбору сучасного лікування.

Діагностична ІГХ за категоріями складності

Існують різні категорії складності ІГХ-досліджень, залежно від обсягу та складності діагностичної задачі.

Діагностична ІГХ 1 категорії складності використовується для відносно локальних і зрозумілих випадків. Вона застосовується при діагностиці невусів, складних меланом з оцінкою глибини інвазії за Бреслоу, утворень грудної залози, а також для визначення молекулярного типу раку грудної залози з використанням маркерів ER, PR, HER2 та Ki-67.

Діагностична ІГХ 2 категорії складності охоплює ширший спектр органів і ситуацій. Вона використовується для діагностики пухлин сечового міхура, сечоводів, передміхурової залози, щитоподібної залози, головного та спинного мозку, аденом гіпофіза, пухлин голови та шиї, гортані, трахеї, стравоходу, шлунка, кишківника, шкіри, яєчників, ендометрію, шийки матки, вульви, піхви та яєчка.

Діагностична ІГХ 3 категорії складності використовується у найбільш складних випадках. Вона необхідна для визначення органного походження метастазів невідомого походження, пухлин легень, нирок, наднирників, печінки, підшлункової залози, утворень очеревини та середостіння. Також вона застосовується для діагностики лімфом, лімфаденопатій, плазмоклітинних пухлин, мастоцитозів, гістіоцитозів, мієлопроліферативних захворювань, пухлин кісток і мʼяких тканин, гастроінтестинальних стромальних пухлин та філоїдних пухлин грудної залози.

Чому це важливо

Імуногістохімія є ключовим етапом у сучасній діагностиці. Саме вона дозволяє перейти від загального висновку до персоналізованого підходу до лікування. Без ІГХ неможливо правильно визначити тактику терапії у багатьох складних випадках.

Це дослідження допомагає уникнути помилкових діагнозів, надмірного або неефективного лікування. Воно дає лікарю чітке розуміння, з чим саме він має справу, і дозволяє прогнозувати перебіг захворювання.

Для пацієнта це означає більшу точність, безпеку і шанс на правильно підібране лікування з першого разу.

Як проводиться

ІГХ-дослідження проводиться на вже наявному гістологічному матеріалі. Пацієнту не потрібно повторно проходити біопсію, якщо матеріал збережений. Зразок обробляється в лабораторії, на нього наносяться спеціальні антитіла, після чого тканина досліджується під мікроскопом.

Процес займає певний час, оскільки потребує кількох етапів обробки та контролю якості.

Підготовка пацієнта

Спеціальної підготовки до ІГХ не потрібно, оскільки дослідження виконується на біологічному матеріалі, отриманому раніше. Важливо надати лікарю повну інформацію про попередні обстеження та лікування.