Реостеосинтез

Про послугу

Реостеосинтез є хірургічною послугою, що полягає у повторному виконанні остеосинтезу з метою відновлення стабільної фіксації кісткових відламків у випадках, коли первинний остеосинтез виявився неефективним або ускладнився порушенням процесу зрощення. Процедура застосовується при незрощенні переломів, хибних суглобах, вторинному зміщенні відламків, поломці або нестабільності фіксуючих конструкцій.

Первинний остеосинтез спрямований на створення умов для правильного зрощення кістки, однак у ряді клінічних ситуацій процес загоєння порушується. Це може бути пов’язано з недостатньою стабільністю фіксації, інфекційними ускладненнями, порушенням кровопостачання, системними захворюваннями або передчасним навантаженням на ушкоджену кінцівку. У таких випадках формується стан, при якому кістка не здатна самостійно відновити цілісність.

Реостеосинтез передбачає усунення причин незрощення та повторну стабілізацію кістки з використанням нових або модифікованих фіксуючих систем. Під час операції можуть змінюватися тип остеосинтезу, спосіб фіксації або застосовуватися додаткові методи стимуляції кісткового зрощення. Основною метою втручання є створення оптимальних умов для регенерації кісткової тканини.

Процедура може виконуватися на різних анатомічних сегментах, включно з кістками верхніх та нижніх кінцівок. Обсяг та складність реостеосинтезу залежать від характеру ускладнення, локалізації перелому та загального стану пацієнта. Часто втручання має реконструктивний характер та потребує ретельного передопераційного планування.

Реостеосинтез є важливим етапом лікування у пацієнтів з порушеним кістковим зрощенням. Без повторного хірургічного втручання такі стани призводять до хронічного болю, втрати опорної функції та значного зниження якості життя.

Послуга рекомендована якщо

• відсутнє зрощення перелому у встановлені терміни
• сформувався хибний суглоб
• відбулося вторинне зміщення кісткових відламків
• зламалася або втратила стабільність фіксуюча конструкція
• наявний хронічний біль у зоні перелому
• первинний остеосинтез виявився неефективним

Чому реостеосинтез важливо

Зрощення перелому є складним біологічним процесом, який потребує стабільності, достатнього кровопостачання та оптимального навантаження. Порушення будь-якого з цих факторів призводить до затримки або повної відсутності регенерації кісткової тканини. Реостеосинтез є важливим, оскільки дозволяє відновити умови, необхідні для загоєння.

При незрощенні або хибному суглобі кістка втрачає здатність виконувати опорну функцію. Це призводить до болю, патологічної рухливості та обмеження рухів. Без повторного втручання такі стани мають тенденцію до прогресування та формування хронічної інвалідизації.

Реостеосинтез важливий для усунення механічної нестабільності. Повторна фіксація дозволяє правильно зіставити кісткові відламки, відновити вісь та довжину сегмента. Це є критичним для нормальної біомеханіки кінцівки та рівномірного розподілу навантаження.

Процедура також має значення для профілактики ускладнень. Тривале існування нестабільного перелому сприяє розвитку атрофії м’язів, контрактур суглобів та хронічного больового синдрому. Реостеосинтез дозволяє запобігти цим змінам та створити умови для повноцінної реабілітації.

Крім того, повторне хірургічне втручання дає можливість скоригувати попередню тактику лікування. Зміна методу фіксації або застосування додаткових стабілізуючих систем значно підвищує шанси на успішне зрощення та відновлення функції кінцівки.

Як проводиться процедура

Як проводиться процедура реостеосинтезу залежить від причини незрощення, типу первинного остеосинтезу та анатомічної локалізації перелому. Операція виконується в умовах операційної з дотриманням стандартів асептики та антисептики та проводиться під загальною або регіонарною анестезією.

На початковому етапі хірург виконує доступ до зони попереднього остеосинтезу. Проводиться ревізія кісткових відламків, оцінюється стан фіксуючих конструкцій, наявність рубцевих змін або патологічної рухливості. Нестабільні або пошкоджені імпланти видаляються.

Після цього здійснюється підготовка кісткових поверхонь. Видаляються фіброзні тканини, що перешкоджають зрощенню, та відновлюється контакт між відламками. За необхідності виконується корекція положення кістки з відновленням анатомічної осі та довжини сегмента.

Далі проводиться повторна фіксація з використанням нових металевих конструкцій. Це можуть бути пластини, гвинти, інтрамедулярні стрижні або інші системи, що забезпечують достатню стабільність. Тип фіксації підбирається індивідуально залежно від клінічної ситуації.

Після завершення фіксації перевіряється стабільність конструкції та правильність положення відламків. Операційна рана ушивається пошарово, накладаються стерильні пов’язки. У деяких випадках може застосовуватися додаткова іммобілізація для захисту зони втручання.

Післяопераційний період передбачає контроль загоєння, обмеження навантаження та подальшу реабілітацію. Тривалість відновлення залежить від складності втручання та індивідуальних особливостей пацієнта.

Підготовка пацієнта

• консультація ортопеда-травматолога з оцінкою стану перелому
• інструментальні обстеження для підтвердження незрощення
• проведення стандартних лабораторних аналізів крові
• оцінка загального стану та супутніх захворювань
• консультація анестезіолога перед операцією
• дотримання рекомендацій лікаря щодо підготовки